ВСТУП
Стать
найчастіше пов’язують з генітальною будовою, репродуктивною системою, хромосомним набором, тобто з біологічними ознаками. А як ми в суспільстві визначаємо чоловіків і жінок? За довгим чи коротким волоссям, типом і кольором одягу, певними манерами поведінки (агресивністю чи ніжністю), тобто за радше соціальними ознаками.
ЩО ТАКЕ ГЕНДЕР?
Навіщо
нам знати стать дитини, коли жінка ще вагітна? Щоб уже купувати
відповідний для хлопчика або дівчинки
одяг та іграшки. Нам активно робить підказки магазин дитячих іграшок, де є
окремі секції, часто марковані відповідними кольорами — рожевим для дівчаток і
блакитним для хлопчиків. Навіть до вишу ми вступаємо на відповідні
спеціальності: дівчата передусім на філологію, а хлопці більше на інформатику.
Оці суспільні ознаки, які приписуються чоловікам і жінкам, і називають гендером.
ОЗНАКИ ГЕНДЕРУ
Маскулінні
і фемінні ознаки не є сталими утвореннями, вони можуть змінюватися історично і
відрізнятися в різних культурах. Наприклад, бути
жінкою сьогодні і сто років тому — це
геть різні речі. У 1915 році жінки
в багатьох країнах, серед яких США,
Франція, Швейцарія, Російська імперія, не мали права голосу. Нині жінки не лише
голосують, а й призначаються та обираються на високі посади, як-от Ангела
Меркель, Даля Грибаускайте чи Ділма Русеф. Проте
гендер — це не просто описова ознака, це критика доволі
вузького сценарію поведінки для жінок і
чоловіків. Гендерні студії критикують явище гендерної поляризації (намагання
вбачати в жінках і чоловіках лише відмінності), адже жінки — гетерогенна група,
різнорідна всередині, так само як чоловіки. Критикують також андроцентризм (культурна традиція, яка зводить людську
суб’єктивність до єдиної чоловічої норми, що репрезентується як універсальна
об’єктивність) і патріархат як норму суспільного життя.
Коли
говорять про гендер, то мають на увазі насамперед нерівність, а не лише відмінність між
чоловіками і жінками. Разом із нерівністю
йдеться про ієрархію, стратифікацію і
владу, вбудовану в гендерні відносини. Влада — це нерівномірний розподіл різних
ресурсів (економічних,часових,
статусних). Тож,
незважаючи на декларовану гендерну рівність, стереотипне ставлення до
«чоловічого» і «жіночого» продовжує домінувати в українському суспільстві,
обумовлюючи постійне відтворення дискримінації та репресивних гендерних норм і
свідчить про брак знань та інформації. Безперечно, важливу роль у подоланні
глибоко вкоренілих традиційних уявлень мають нести інформаційно-просвітницькі заходи серед
населення, і особливо серед молодого покоління, на яке покладено відповідальну
роль в подальшій розбудові суспільства.
Гендерна
теорія передбачає зміну соціальної реальності, мета якої — забезпечити гендерну рівність. Відповідно
до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та
жінок» (набрав чинності з 1 січня 2006 року) гендерна рівність трактується як
рівний правовий статус жінок і чоловіків
та рівні можливості для його
реалізації, що дозволяє особам обох статей
брати рівну участь у всіх сферах
життєдіяльності суспільства (розділ 1,
стаття 1).
ЩО ТАКЕ ГЕНДЕРНА НЕРІВНІСТЬ?
Гендерна нерівність — це ідея та ситуація, коли жінки та чоловіки не є рівними за правами, можливостями та уявленнями про них. Термін стосується неоднакового поводження з людьми чи їхнього сприймання, ставлення до них, повністю чи частково спричиненого статтю чи гендером цих людей.
